Про мене

Будинок, син, дерево. Донецьк. Навчання, захоплення, робота на книжковій базі програмістом. Служба в армії. Потім ДонНУ: лаборант, науковий співробітник, асистент, доцент, заступник директора інституту, професор.

Все було.

Але довелося залишити це позаду та поїхати світ за очі. Зараз я, дружина Наталка, син Андрій на Хортиці — річці і вольниці. Козак, чьо: моя шабля — авторучка, мій щит формату А4, моя фортеця зараз — ЗІЕІТ.

Понад сто публікацій; сім захищених аспірантів; вісім виступів в ролі опонента в Києві, Донецьку, Запоріжжі, Харкові, Полтаві; сорок один захищений магістр; три випуски магістрів та бакалаврів на кафедріпризери студентського конкурсу наукових проектів.

Життя триває.