Будинок, син, дерево. Донецьк. Навчання, захоплення, робота на книжковій базі програмістом. Служба в армії. Потім академічна кар’єра у ДонНУ: лаборант, науковий співробітник, асистент, доцент, заступник директора інституту, професор.
Все було.
Але довелося залишити це позаду та поїхати світ за очі. Зараз я, Наталка, син Андрій на Хортиці — річці і вольниці. Ще той козак: моя шабля — авторучка, мій щит формату А4, моя фортеця зараз — ЗІЕІТ.
Дві вищі освіти; понад сто публікацій; сім захищених аспірантів; десять виступів в ролі опонента в Києві, Донецьку, Запоріжжі, Харкові, Полтаві, Івано-Франківську; сорок дев’ять захищених магістрів; сім випусків магістрів та бакалаврів на кафедрі; призери студентського конкурсу наукових проектів.
Життя триває.